Він красується, як лялька,
В сяйві, у промінні.
Сцени кращої немає
В нашій Україні.

Та не часто українці
Виступають з неї -
Лиш тоді, коли справляють
Круглі ювілеї.

Захопили нашу гордість
І окупували
Борьки, Діми, Мішки, Фіми
Та Філіппи й Алли.

Як трапляються в Росії
Перебої-збої,
Тут нема від них рятунку
І нема відбою.

Пруть нахрапом в "Україну"
Через перелази.
У Кобзона ювілеї
На сезон три рази.

Він з естрадою, сердешний,
Десять раз прощався
Та оклигував і знову
В Києві являвся.

... Пантрувала кожні двері
Пильна охорона -
У палаці "Україна"
Йшов концерт Кобзона.

Він оспівував Росію,
Матушку рідненьку,
Від якої відірвали
Україну-неньку.

Аж стогнали від Кобзона
Мерседесні дами
Зі своїми тіньовими
Жирними котами.

Не могли ні в залі бути,
Ні аплодувати
Тільки ті, що місяцями
Стогнуть без зарплати.

Так зате, з газет відомо,
Привітав героя
Президент наш український,
Як-то кажуть, стоя...

Було колись в Україні:
Кобзарі співали,
А гетьмани вклонялися
І шапки знімали.

Час минає і міняє
Звичаї й закони.
Колись кобзи подобались,
А тепер - Кобзони.

Павло Глазовий
http://www.vox.com.ua/data/fun/2005/11/18/pro-matushku-i-nenku.html