1.1. Щоб укласти будь-який термінологічний словник, де є українська мова, необхідно насамперед організувати його термінологічну базу - реєстр українських термінів з відповідної предметної галузі на підставі, передусім, чинних Державних стандартів України (ДСТУ) на терміни й означення, термінологічних словників Інституту української наукової мови (ІУНМ) УАН (Харків, 1926 - 1932), Українського мовного фонду (УМФ) НАНУ.
1.2. У термінологічному словнику з українською мовою як неосновною (не першою) такий реєстр (п. 1.1) належить подати у формі покажчика українських термінів разом з відповідниками термінів кожною чужою мовою словника
1.3. Термін - це позначення (позначка) означеного поняття у спеціяльній мові за допомогою лінгвістичного виразу. Терміни добирають зі згаданого в п. 1.1 та іншого спеціяльного чи загальномовного лексичного матеріялу або створюють у згоді з законами мови та пристосовують до потреб даної предметної галузі. Термін може утворюватися словом з одною основою (простий термін), словом з кількома основами (складний термін), декількома словами (складений термін) або зі символів (і слів). Складений термін не обов'язково містить простіші терміни, тобто іноді - це сполучення загально-вживаних слів. Термін має дати змогу уявити собі певний об'єкт (річ, предмет), чи процес (дію).
1.4. Термінологія - це сукупність термінів, які відтворюють систему понять певної предметної галузі.
1.5. Укладаючи реєстр українських термінів, термінолог, щоб позначити сформульоване поняття, розв'язує такі задачі:
1.5.1. з кількох потенційних термінів добирає такі синоніми, що за своїми значеннями дають змогу найкраще назвати поняття зі специфічним для даної предметної галузі відтінком і, водночас, не є синонімами за прямим значенням (сенсом) загальновідомих слів;
1.5.2. якщо нема потенційних термінів, що можуть відтворити потрібний відтінок значення, поширює комплекс зв'язаних з певним словом уявлень, утворюючи омонім;
1.5.3. згідно з законами словотворення творить нове слово-термін (простий чи складний) з кореневих мовних основ, надаючи йому, звичайно за допомогою відповідних префіксів та суфіксів, потрібного відтінку в значенні;
1.5.4. врешті, позичає слово з термінологічного матеріялу чужої мови (переважно похідного з латинської чи грецької), де, зрозуміло, ця предметна галузь повно розвинена, і тоді або перекладає його українською мовою, або просто пристосовує чуже слово-термін, не перекладаючи його, до законів і правописних норм своєї мови;
1.5.5. за законами словотворення творить терміна-словосполуку (складеного терміна).
1.6. До реєстру українських термінів заводимо такі слова:
1.6.1. Суто фахові терміни, цебто слова, що мають своє суто спеціяльне, науково-термінологічне значення в даній предметній галузі. Суто фахові терміни повинні увійти до словника всі, з усіма потрібними і похідними від них формами.
1.6.2. Застосовані терміни, цебто слова, що, хоч і належать до інших предметних галузей, в даній називають подібне (уточнене) поняття. Розширюючи сферу застосування суміжного поняття, термінолог поглиблює нормалізацію української термінології. Поряд зі застосованим терміном треба подавати пояснення (приклади-контексти) щодо особливостей його значення та застосування в даній предметній галузі.
1.6.3. Застосовані загальні слова, що поряд зі звичайними значеннями в літературній мові, можуть мати й певне термінологічне значення в даній предметної галузі. Таке слово заводимо в реєстр лише в потрібному нам спеціяльному значенні, неодмінно з ілюстраційним прикладом-контекстом.
Примітка: Коло прикметника чи дієприкметника, що не має самостійного термінологічного змісту в даній предметній галузі, неодмінно в дужках, подаємо сферу застосування, наприклад: чинний - деятельный (про газ), наснажений - заряженный (електротехніка)
1.6.4. Дотичні терміни, що стосуються охоплених у словнику предметних галузей і мають таке саме значення та функції, як і в суміжних предметних галузях, де їх можна вважати за фахові. При дотичних термінах має бути позначка про їхню належність до іншої предметної галузі.
1.6.5. Дотичні загальні слова, що самі не є термінами, але у сполуці з іншими словами набирають виразного термінологічного значення.
1.6.6. Часто вживані загальні слова в даній предметній галузі, що не мають термінологічного значення, навіть у сполученні з іншими словами, але через часте вживання узвичаїлися тут. При такому слові неодмінно треба давати фразеологічний зворот, що обґрунтовував би потребу вживати це слово в даній предметній галузі.
1.6.7. Фразеологічні звороти, цебто специфічні для даної фахової мови словосполуки, що можуть містити терміни поряд з загальними словами або мають певне термінологічне значення та ще й зовсім іншу словотворчу модель порівняно до чужих мов.
2. Опрацювання термінологічного матеріялу
2.1. Простий термін чи слово термінологічного значення подаємо в реєстрі за абеткою, утворюючи чергову термінологічну статтю, в якій поміщаємо потрібні пояснення та чужомовні відповідники цього заголовного слова.
2.2. Переважливий термін (стандартований чи потенційний, що найточніше відтворює поняття) вирізняємо особливим шрифтом і подаємо як заголовний у термінологічній статті.
2.3. До термінологічної статті переважливого терміна заводимо українські синоніми за порядком близькості значень до переважливого терміна.
2.4. Кожний синонім в українському реєстрі подаємо також окремою термінологічною статтею за абеткою з посиланням на статтю переважливого терміна.
2.5. У вступній чи прикінцевій частині словника подаємо перелік джерел українських термінів (не враховуючи похідних і загальновідомих слів) у порядку кількості запозичень.
2.6. Новотвори, збудовані на українській основі, відзначаємо знаком N та ініціалами автора новотвору. Не вважаємо за новотвір уперше вжиту словосполуку, в складі якої нема новотвору.
2.7. Пояснюємо (контекстом, фразеологією) загальновідомі українські слова, що застосовані у словнику в спеціальному розумінні.
2.8. Коли чужомовного відповідника до українського терміна не знайдено, в реєстрі подаємо переклад і ставимо при ньому значок T (трансляція).
2.9. Пояснення щодо значення терміна в українській частині реєстру та відповідні приклади й ілюстрації до цього подаємо українською мовою.
2.10. Коли в чужій мові маємо кілька омонімів, то потрібні при кожному з них пояснення подаємо мовою омоніма.
2.11. Якщо те саме українське слово термінує декілька різних понять (має декілька різних термінологічних значень), то в гнізді цього слова термін кожного поняття подаємо окремою нумерованою статтею разом з відповідними поясненнями чи ілюстраціями українською мовою.
2.12. Чужомовні синоніми наводимо у відповідній частині реєстру, коли відповідник українському термінові можна рівнозначно подати однослівним і складеним терміном чужої мови або коли, крім притаманного цій мові терміна, вживають також так званий міжнародний термін.
2.13. Складений термін треба подавати як одне ціле (без поділу на частини) одною термінологічною статтею при гніздовому слові, яке, так само, як і однослівний термін, має своє місце в реєстрі.
Примітка 1. Це стосується й термінів, складених з 2-х іменників у називному відмінку, що їх можна вважати за окремі слова, розділені комою.
Примітка 2. Заощаджуючи місце, не подаємо окремо гніздового слова, а пишемо його цілком тільки в першій статті, а далі вже подаємо його скорочено.
2.14. Складений термін, утворений іменником і прикметником, подаємо тільки у гнізді цього іменника.
Примітка. У виняткових випадках, коли логічний зміст терміна потребує, щоб на першому місці стояв прикметник, треба так його й подавати, але з посиланням на відповідний іменник. У передмові до словника інформують про такий спосіб подання.
2.15. Означальне слово (прикметник), що є складовою частиною складеного терміна, подаємо окремо в реєстрі тільки тоді, коли воно само є терміном або часто вживається в різних словосполученнях даної предметної галузі.
2.16. Багатослівну термінологічну сполуку іменників подаємо у гнізді основного слова, що має основне термінологічне значення в даній сполуці.
2.17. Іменник, сполучений з основним словом складеного терміна, може мати й своє місце в реєстрі, коли сам є терміном або входить до складу іншого складеного терміна як основне слово.
2.18. Складену словосполуку, якщо вона в українській мові має звичайну конструкцію, аналогічну й до відповідних словосполук в інших мовах, розбиваємо на елементарні складники, вирізняючи водночас і фразеологічні звороти.
2.19. Українські фразеологічні звороти, цебто особливі способи словосполучень, властиві своєю синтаксичною конструкцією або переносним змістом та образністю тільки даній мові, подаємо в гнізді основного слова, але не за абетковим порядком складених термінів, а в кінці, після всіх термінологічних сполучень даного основного слова.
Примітка. Сполучення, складені з іменника-терміна та дієслова, вважаємо не за двослівний термін, а за елементарний фразеологічний матеріял.
2.20. Українське фразеологічне словосполучення, що в складі не має іменника, подаємо у гнізді відповідного дієслова з належними поясненнями.
2.21. Коли у фразеологічному звороті не знати, що переважає - іменник чи дієслово, - подаємо такий зворот у гнізді того основного слова, що має своє місце в реєстрі.
2.22. Фразеологічне сполучення з прийменником, що має за центр іменник нетермінологічного для даної предметної галузі значення, містимо при цьому іменникові, який подаємо без перекладу, але з поясненням "у вислові" (в дужках), напр.:
око (у вислові): на око - глазомерно
2.23. У чужомовній частині реєстру не подаємо повторно термінологічних даних, а посилаємося на статтю того переважливого українського терміна, де є потрібні розв’язки.
3. Філологічне опрацювання матеріялу
3.1. В українському тексті словника належить дотримуватися правил чинного "Українського правопису”, доповнюючи їх у нормах, що не увійшли до цих правил, настановчими матеріялами Держстандарту України щодо стандартизації термінології.
3.2. Закінчення родових відмінків подається в дужках тільки: 1) при іменниках чоловічого роду, що закінчуються на приголосний, 2) при іменниках жіночого роду, що в родовому відмінку мають фонетичні зміни голосних та 3) при словах, що вживаються тільки у множині.
Примітка. У складених термінах подаємо закінчення родового відмінку після іменника.
3.3. Рід позначаємо (знаками ч., ж., с.) тільки тоді, коли є дійсна потреба, подаючи неодмінно й родовий відмінок. Слова, що мають тільки однину, або тільки множину, позначаємо відповідно (одн.), (множ.).
3.4. На кожному терміні ставимо наголос, а на складеному слові - ще й другий.
3.5. Окремо в реєстрі подаємо й кожну потрібну в даному словнику граматично-похідну форму від переважливого терміна.
3.6. Окремо подаємо здрібнілу форму іменника лише тоді, коли ця форма набула самостійного термінологічного значення.
3.7. При українському прикметникові, подаємо, в дужках, схему нетипової (особливої) залежності сполученого з ним іменника.
Примітка. Відповідну схему залежності треба подавати й при паралельних розв’язках чужою мовою.
3.8. До кожної недоконаної форми дієслова, додаємо в тій самій статті його доконану форму; якщо є спільний розв’язок, можна додавати до недоконаної чи й доконаної форми закінчення -ся (у дужках).
Примітка. Окремою статтею в реєстрі подаємо доконану форму чи форму на -ся, коли вона має самостійне термінологічне значення або інший корінь (брати-взяти, класти-покласти).
3.9. При українській дієслівній формі, що має своєрідне керування, відмінне від керування відповідного дієслова в чужій мові, неодмінно даємо в дужках схему керування.
Примітка. Аналогічну схему керування треба давати й при паралельній дієслівній формі чужою мовою.
3.10. Окремо в реєстрі подаємо похідні від недоконаних та доконаних дієслів дієслівні іменники на -ення, -ання, -іння, -ування, -овання, пояснюючи значення та відтінки їх.
3.11. Окремо в реєстрі подаємо дієприкметники та утворені від них другорядні іменники, коли вони мають самостійне термінологічне значення.
3.12. Відприкметникові прислівники на -но, -че та дієприслівники на -чи, -вши, -ши не мають окремого місця в реєстрі.
3.13. Як норма - всі слова, що починаються з префікса од- ідуть до реєстру під префіксом від- так само всі префіксовані на в- ідуть під префіксом у-.
Примітка. Виняток можна зробити для слів непрефіксованих, а для інших - лише після відповідного застереження в передмові.
Категория: Рекомендации | Добавил: sveta (03.10.2008)
| Автор: Богдан Рицар
Просмотров: 5732
| Рейтинг: 0.0 |
Вы овладеете английским!
Вы верите, что всего за несколько часов можно понять, как поставить правильное произношение, не изучая долго и нудно теоретическую фонетику, а всего-лишь поймав "фокус" языка?
Вы верите, что за несколько часов можно понять всю систему английских времен, которую безуспешно учат годами в школе, институте или на курсах?
Вы верите, что вместо скучных учебников можно заниматься по Вашим любимым фильмам и сериалам, испытывая при этом восторг и наслаждение от занятий английским?
Мы не только верим, а и твердо убеждены, так как уже сотни людей прошли по этому пути и поделились с нами своми успехами и достижениями!
И мы верим в Вас, потому что Вы легко научились говорить на языке, который на порядок сложнее английского!
Поэтому более простым и логичным английским Вы овладеете гораздо быстрее и легче! Конечно,если будете делать это правильно, естественным путем - моделируя носителей языка. Руководствуясь при этом не громоздкими правилами, а простыми и понятными визуальными моделями!
Получите бесплатно материалы - подпишитесь на рассылку!
Получите результат немедленно - приступайте к занятиям прямо сейчас!
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
Главная страница 
1. Основні засади
